Як запобігти професійному вигоранню під час дистанційного навчання.

Поради батькам підлітків. 

Чому діти тікають з дому?

Емоційне прийняття дитини. Поради психолога 

  Що робити, якщо дітям загрожує онлайн-небезпека.

   Подорож в онлайн-світ має бути безпечним! Втім, лише 29% дітей почуваються спокійно в онлайні. І необхідно щось із цим робити.

   На щастя, майже половина українських учнів (43,5%) довіряє своїм вчителям. Діти готові прийти та поділитися з ними своїми переживаннями та негараздами, зокрема про небезпеки в онлайн-просторі. Тож як можна допомогти учням та вберегти їх від розповсюдження онлайн-ризиків?

   Попередженний - означає озброєний. Тож маємо знати більше про причини та наслідки небезпечних дій.

1. Секстинг- - це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру за допомогою мобільних телефонів, електронної пошта, соціальних мереж.
   Причинами популярності цього явища є доступність гаджетів, брак знань відносно можливих наслідків віртуальних стосунків, особливості підліткового віку та недостатність уваги.
   Наслідки такої поведінки можуть бути дуже небезпечними, хоча діти не замислюються над тим, яким буде результат спілкування. Навіть якщо фото не були опубліковані, дитина постійно перебуває у пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать сторонні люди, що вона стане об'єктом знущання серед однолітків.
2. Сексторшен - шантаж публікацією сексуального контенту (зображення, відео, навіть чуток) для залякування, примусу та здирництва.
   Наслідки сексторшену неприємно вражають. Згідно з дослідженнями, один із трьох постраждалих від сексторшену, наносили собі шкоду та вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Наслідки цього явища мають однаковий вплив на дівчат і хлопців будь-якого віку. Більшість тих, хто зіштовхнувся з сексторшеном повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
3. Онлайн-грумінг - побудова дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті.
   Причинами онлайн-грумінгу можуть стати труднощі у спілкуванні з однолітками, низька самооцінка, обмежена обізнаність відносно ризиків в інтернеті, відсутність контролю за часом з боку дорослих.
   Потрапивши в таку складану ситуацію, діти відчувають самотність, Відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилося. Дитина може думати, що вона на це заслуговує.

АЛГОРИТМ ДІЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, КОЛИ ДИТИНІ ЗАГРОЖУЄ ОНЛАЙН-НЕБЕЗПЕКА

Коли йдеться про правопорушення, ми стикаємося з такими проявами:

• дискримінаційні висловлювання або заклик до такої поведінки;
• приватна інформація: незаконне зберігання, поширення тощо;
• вимагання;
• шахрайство;
• сексуальні домагання, розбещення;
• демонстрація / поширення порнографічної продукції;
• вироблення або поширення дитячої порнографії;
• булінг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Як має поводитися вчитель, який виявив правопорушення?

    Насамперед слід підтримати дитину, уважно вислухати та спокійно поговорити. Після цього продумуємо алгоритм дій, обговорюємо кожний етап із дитиною та її батьками. Усім має бути зрозуміло, що відбувається, для чого це потрібно. Дуже важливо виконати такі дії:

1. Зберегти докази, наприклад, скріншот матеріалів та повідомлень. Вони знадобляться для звернення до адміністрації онлайн-ресурсу (з проханням видалити фото) та до правоохоронних органів.
2. Видалити контент у повідомленнях, на пристроях учнів, зі спільних груп чи діалогів, із платформ чи сайту.
3. Звернутися до правоохоронних органів. Є декілька шляхів взаємодії: написати електронного листа, піти у відділок поряд із будинком, або ж звернутись до кіберполіції через їхній сайт.
4. Отримати психологічну підтримку. Дитині може допомогти шкільний психолог, приватний психолог чи гаряча лінія Ла Страда .

    Протягом усього навчального процесу педагогічний працівник має контролювати ситуацію - спостерігати за психологічним станом потерпілого учня та психологічним кліматом у класі.

ДІЇ ВЧИТЕЛЯ, ЯКЩО ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕ ВИЯВЛЕНО

   На жаль, деякі небезпечні вчинки не є правопорушенням, але вони впливають на спокій та здоров'я учня. Психологічний тиск може бути небезпечнішим за фізичний. Тож будьте уважними. До таких проявів належать:

• доведення до самогубство без застосування примусу;
• кібербулінг (не між учасниками освітнього процесу);
• секстинг;
• реклама, контент для дорослих;
• спам, нав'язливі повідомлення;
• неправдива інформація.

     У таких випадках вчитель також має вислухати та підтримати школяра. Якщо кривдник теж учень, можна поговорити і з ним також. Запропонуйте потерпілому учню домовитись з іншою людиною, аби він / вона припинили свої образливі дії. Часто близькі, друзі чи просто знайомі діти можуть нашкодити ніби жартома, вони не хочуть реально скривдити людину. У такому випадку відвертої розмови буде достатньо.

Якщо ж кривдник продовжує свої дії, необхідно:

1. Рекомендувати дитині завершити спілкування.
2. Зробити скріншоті листування та зберегти як докази.
3. Звернутись до мережі / платформи, де відбулося порушення, а також самостійно заблокувати контент / користувача.
4. Надати психологічну допомогу, психосоціальну підтримку для попередження наслідків.

Джерело: взято з інтернету

 

 Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) склав 5 коротких порад батькам, як зберегти позитивний емоційний стан дітей під час карантину.

1. Говоріть про поведінку, яку ви хочете бачити. Використовуйте позитивний тон і слова, коли говорите з дитиною. Наприклад: “Будь ласка, прибери свої речі”. Замість: “Не роби безлад”.

2. Все залежить від подачі. Зриваючись на крик до своєї дитини, ви самі роздратовуєтесь і збільшуєте в неї рівень тривоги і стресу. Більше називайте дитину по імені. Говоріть у спокійній манері.

3. Будьте реалістами. Чи може дитина робити те, про що ви її просите. Дитині дуже важко зберігати спокій/бути спокійною протягом цілого дня, але, можливо, їй вдасться посидіти спокійно упродовж 15 хвилин, поки ви розмовляєте по телефону.

4. Хваліть дитину, коли вона поводиться добре. Постарайтеся відзначати все, що ваша дитина зробила добре. Можливо вона цього не показує, але ви ще обов’язково це побачите. Дитина переконається, що ви помічаєте це і піклуєтесь про неї.

5. Допоможіть підліткам залишатися на зв’язку. Підліткам особливо важливо спілкуватися з друзями. Допоможіть своїй дитині бути в контакті через соціальні мережі, або надайте інші для безпечної дистанції способи. Це те, що ви можете робити також разом!

Джерело: взято з інтернету.

Як спокійно поговорити з дитиною про коронавірус.

     Поради від психологів у сфері дитячої психології – Марка Рейнека,

 Рейчел Томасян та Робіна Гудмана.

1. Тримайте під контролем власні емоції

   Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх.  Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.  "Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації.    Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно", – пояснює Марк Рейнек, директор та старший психолог Інституту дитячого розуму. 

     Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то  гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

2. Станьте ініціатором розмови

    Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала.  Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. Цій  розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.

    "Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.  Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.  Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників", – каже Рейчел Томасян, ліцензований терапевт з питань шлюбу і сім'ї.

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

    Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан.   Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття. Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.   Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію. 

    "Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це", – такий початок розмови пропонує Робін Гудман, клінічний психолог і арт-терапевт. 

Експерт рекомендує повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання. 

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

     Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку.   Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. 

    "Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку.  Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", – дає пораду Рейчел Томасян. 

    Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.    Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.  Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

     Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу – що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.

Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку.   Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.

       Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.

    В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.  Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити. Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.

     Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.  Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.  При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела.   Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи.   Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми. 

5. Продемонструйте свою підтримку

    Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці. Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.  Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

6. Будьте чесними зі своїми дітьми

    Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.

    "Чесність та прозорість є найважливішими.   Тривога процвітає, коли щось приховується.   Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію", – пропонує Марк Рейнек.

   Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити". 

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію

    Яким чином це зробити?   Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.

Це допоможе відчути почуття контролю.

   Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби", – наголошує Рейчел Томасян.